Крик — це інструмент безсилля дорослого, який часто сприймається дитиною не як виховання, а як загроза. У віці, коли мозок дитини ще активно розвивається, постійний стрес від крику може буквально змінювати його структуру.
Ось 12 основних пунктів, чому крик є небезпечним для розвитку дитини:
1. Зміна структури мозку
Постійний крик тримає дитину в стані «бийся або біжи». Високий рівень кортизолу (гормону стресу) може негативно впливати на розвиток гіпокампу — зони, що відповідає за пам'ять та навчання.
2. Зниження самооцінки
Дитина починає вірити, що вона «недостатньо хороша» або «негідна любові». Крик сприймається як сигнал: «Ти — проблема», а не «Твоя поведінка — проблема».
3. Формування тривожних розладів
Діти, на яких часто кричать, перебувають у стані постійної напруги. Це прямий шлях до хронічної тривожності, панічних атак та страху помилитися.
4. Погіршення поведінки
Це парадокс: ми кричимо, щоб дитина послухалася, але в результаті отримуємо зворотну реакцію. Крик викликає або агресію у відповідь, або повну відстороненість (дитина «вимикається»).
5. Ризик депресії
Дослідження показують, що вербальна агресія (крик, образи) має такий самий руйнівний вплив на психіку, як і фізичне насильство, і часто стає причиною депресивних станів.
6. Втрата довіри та близькості
Крик руйнує емоційний зв'язок. Замість того, щоб іти до батьків за підтримкою у важкій ситуації, дитина починає приховувати свої проблеми, щоб уникнути чергового скандалу.
7. Модель «крику» як спосіб вирішення конфліктів
Ви транслюєте дитині, що той, хто гучніше кричить, той і правий. У майбутньому дитина буде так само спілкуватися з друзями, партнерами та власними дітьми.
8. Психосоматичні захворювання
Постійний стрес проявляється фізично: головні болі, проблеми з травленням, порушення сну та слабкий імунітет.
9. Труднощі з концентрацією
Дитина, яка боїться крику, витрачає менше енергії на навчання і більше — на сканування емоційного стану батьків, щоб «вижити». Це призводить до проблем у школі.
10. Емоційна глухота
З часом дитина звикає до крику. Щоб захистити психіку, вона будує «стіну» і просто перестає вас чути. Тоді батькам доводиться кричати ще сильніше, створюючи замкнене коло.
11. Соціальна дезадаптація
Такій дитині важче будувати здорові стосунки. Вона або стає агресором, або жертвою, яка дозволяє іншим кричати на себе, вважаючи це нормою.
12. Руйнація авторитету
Справжній авторитет будується на повазі, а не на страху. Коли ви втрачаєте контроль і переходите на крик, ви виглядаєте в очах дитини слабким, а не сильним лідером.

Джерело: Gemeni

Корисні звички для здорового способу життя дитини
Здоров’я — не лише про довідки та вітаміни. Це історія про щоденні рішення та маленькі кроки, які формують основу на роки вперед. Правильне харчування, гігієна, рух, міцний сон, вміння знижувати стрес — важливі складові гармонійної особистості. І саме ці звички ми називаємо тими, що допомагають підтримувати здоровий спосіб життя для дітей. В цій статті ми зібрали корисні поради: про що варто подбати, як допомогти дитині засвоїти ці звички не через примус, а природно — у щоденному побуті. Бренд YES піклується не лише про поставу школярів чи зручність у навчанні — нам близька ідея турботи про загальний добробут підростаючого покоління. Саме тому ми вирішили підняти цю тему.

Корисні звички для дітей на кожен день

Турбота про фізичне й емоційне самопочуття — це не про разові зусилля, а про систему, яка формується з багатьох складових. Розповідати дітям про здоровий спосіб життя важливо простою мовою, на прикладах із повсякденного життя.
Основні складові цієї системи:
✔продуманий режим дня;
✔збалансоване харчування;
✔щоденна гігієна;
✔фізична активність;
✔прогулянки на свіжому повітрі;
✔якісний сон;
✔стабільний емоційний фон.
Усі ці елементи взаємопов’язані — кожен впливає на самопочуття, навчання та настрій. Тому пропонуємо розглянути їх докладніше.

Режим дня та повноцінний сон

Режим дня — це своєрідний каркас, на якому тримається повсякденність дитини. Чітка послідовність дій дає відчуття безпеки й стабільності, що вкрай важливо для емоційного та фізичного розвитку. При цьому важливо не нав’язувати дитині жорсткий графік, а створювати живий, адаптивний ритм, який відповідає її віковим потребам.
Для різних етапів дорослішання добовий ритм має свої особливості:
✔дошкільникам необхідно 10-11 годин сну вночі + 1-2 години денного відпочинку;
✔молодших школярів слід привчати до чіткішого розкладу, який включає і навчання, і рух;
✔підліток потребує 8-9 годин сну та більше особистого простору в розкладі.
Батьки можуть допомогти сформувати корисні звички для дітей, які закладаються в щоденній рутині:
✔стабільний час підйому та сну;
✔розумне чергування занять і відпочинку;
✔щоденні короткі фізичні активності;
✔вечірні ритуали для розслаблення (читання, спокійна гра).
З часом у дитини формуються корисні звички школярів — вона починає сама планувати день, розуміє, коли час на відпочинок, а коли — на справи. Вона вже не потребує жорсткого контролю, адже має внутрішній орієнтир.
Це й формує основи для здорового способу життя школярів, де день побудований на балансі, а не на тиску. Такий підхід дає відчуття спокою та впевненості — те, чого часто бракує навіть дорослим.

Правильне харчування

Раціон — основа фізичного самопочуття та енергії. Правильно підібрана їжа — не лише джерело калорій, а паливо для мозку, м’язів, нервової системи. У ранньому віці закладаються корисні звички для дітей на кожен день, і харчування відіграє в цьому чи не головну роль.
Батькам важливо не лише обирати продукти, а й показувати приклад, пояснювати, що їжа — це ресурс. Особливо корисно розповідати дошкільнятам про здоров'я через гру, кулінарні експерименти, вибір інгредієнтів разом.
Щоб скласти збалансоване меню, у щоденному раціоні мають бути:
✔овочі різних кольорів — як основа тарілки;
✔повільні вуглеводи (каші, цільнозерновий хліб);
✔білки — з м’яса, риби, бобових чи молочних продуктів;
✔фрукти й достатня кількість води.
Не менш важливо — не забороняти шкідливі продукти повністю. Якщо дитина знає, що чипси чи шоколад — не табу, а просто "іноді", у неї не формується харчова тривожність.
Урешті, щоб бути здоровим потрібно для дітей не тільки їсти "правильно", а й відчувати контроль і відповідальність за свій вибір. Спільні рішення — найкраща профілактика майбутніх харчових проблем.

Регулярні фізичні вправи

Немає сенсу пояснювати важливість спорту в житті дитини. Всі ми чудово розуміємо, наскільки регулярний рух впливає на здоров'я для дітей, знижує рівень стресу, покращує концентрацію та сприяє загальному розвитку.
Фізичні навантаження особливо корисні учням, які щодня проводять багато часу сидячи за партою. Щоб підтримати тіло в тонусі, потрібно включати у графік:
✔прогулянки або активні ігри на свіжому повітрі;
✔спортивні секції або танці;
✔ранкову зарядку, вправи на розтяжку;
✔елементи закалювання (контрастний душ, прогулянки босоніж тощо).
Особливо важливо стежити за поставою. Вона формується щодня — коли дитина сидить, стоїть або носить рюкзак. Щоб спина залишалася рівною, варто вибрати зручний і безпечний ранець. У рюкзаках YES все продумано: є ортопедична спинка, анатомічні лямки та правильне розподілення ваги — щоб дитині було легко і комфортно.
Згодом усе це формує корисні звички дітей, які залишаються з ними на все життя: рухатися регулярно, слухати тіло, берегти себе й своє здоров’я без примусу.

Особиста гігієна

Однією зі складових турботи про тіло є гігієна. Ця звичка починається з простого: вимити руки, почистити зуби, переодягнутися після прогулянки. Саме з таких дрібниць дитина починає розуміти себе і свої потреби. Формувати ці навички найкраще змалку — ще в дитячому садочку, перетворюючи їх на цікаву гру або ритуал.
Допоможуть у цьому бесіди з дітьми про здоров'я — через приклади, мультики, спільне виконання побутових дій.
Основні правила гігієни для дитини:
✔мити руки після вулиці та перед їжею;
✔чистити зуби двічі на день;
✔регулярно приймати душ або ванну;
✔мати свої засоби гігієни — рушник, щітку, мило;
✔вдягатись відповідно до погоди.
Уже в початковій школі важливо пояснювати, що здоровий спосіб життя у 1 класі — це не тільки спорт чи харчування, а й дбайливе ставлення до тіла щодня.
Профілактика — теж частина турботи. Провітрювання, вологе прибирання, правила поведінки в сезон застуд — усе це дитина засвоює природно, якщо бачить приклад удома.
І нарешті, як бути здоровим для дітей — це не про заборони, а про щоденні, зрозумілі кроки. Саме так формується довіра до власного тіла і бажання про нього піклуватися.

Ментальне здоров’я

Добре самопочуття — це не лише про тіло, а й про душевну рівновагу. Щоб дитина могла вести повноцінне життя, їй потрібне емоційне тепло, підтримка та впевненість у близьких. Особливо це важливо, коли йдеться про здоровий спосіб життя для підлітків, адже саме в цьому віці починаються внутрішні зміни, сумніви й пошуки себе.
Речі, які допомагають підтримувати ментальне здоров’я дитини:
✔атмосфера довіри в родині;
✔спокійне спілкування без тиску;
✔час на відпочинок, ігри, творчість;
✔похвала не тільки за результат, а й за зусилля;
✔чесні розмови про емоції.
Усе це — частина ширшого поняття ЗОЖ для дітей, де важливі не лише фізичні навантаження чи харчування, а й психологічна стійкість.
Не варто забувати й про правила здоров'я для дітей, які мають включати в себе турботу про настрій, режим сну, рівень тривожності. Спокійна дитина — це не завжди тиха, а та, що знає: її чують, приймають і люблять.

Дітям про здоровий спосіб життя: поради батькам

Формування звичок починається вдома. Найкраще, що можуть зробити батьки — це вести здоровий спосіб життя разом із дитиною. Коли мама і тато не лише говорять, а й показують своїм прикладом, дитина сприймає це як норму, а не як вимогу. Не потрібно ідеально дотримуватись режиму чи дієт — важлива послідовність, відкритість і доброзичлива атмосфера.
Особливо це актуально, коли мова йде про те, як вести здоровий спосіб життя підліткам. У цьому віці авторитет батьків змінюється на рівний діалог. Підлітку важливо не тиснути, а запропонувати альтернативу: "Хочеш — йдемо разом на прогулянку", "А що б ти сам додав до сніданку?".
У повсякденному житті дорослі можуть:
✔пропонувати, а не змушувати;
✔обговорювати свої дії: "Я роблю зарядку, бо тоді в мене краще настрій";
✔давати право вибору;
✔ділитися власним досвідом — і перемогами, і помилками.
Підкріплювати такі розмови можна історіями з життя, прикладами з книжок чи навіть мультфільмів. Дітям подобається дізнаватися цікаві факти: чому корисно спати з 22:00, навіщо мозку потрібна вода, або як овочі "допомагають" імунітету.
Для менших дітей працюють інші підходи. Якщо ви хочете підтримувати здоровий спосіб життя дітей дошкільного віку, зробіть побут легким і передбачуваним. Сніданок, прогулянка, ігри — усе має бути в ритмі. І якщо дитина ще не все розуміє, вона точно відчуває, коли їй комфортно.
Також корисно давати поради дітям про здоров’я у зрозумілому для них форматі. Не нотації, а спільне обговорення: "Що ти робиш, коли втомлюєшся?" або "Чому важливо мити руки?". Саме діалог допомагає закріпити цінність звичок, а не просто дотримання правил.
У початковій школі — наприклад, у 2 чи 3 класі — малечі уже доступні більш складні поняття. Ідеї здорового способу життя дітей можна закріплювати через щоденні практики: активні перерви, прогулянки після уроків, разом приготований перекус.
Батькам дошкільнят варто пам’ятати: здоровий спосіб життя дошкільника — це не тільки їжа та сон. Це й емоційний фон, спокійна атмосфера вдома, прийняття почуттів дитини. Якщо малюк упевнений у підтримці — він відкритий до нових звичок.
І нарешті, ЗОЖ для дітей дошкільного віку не працює через заборони. Він працює через щоденні повторення, приклад, любов і терпляче пояснення. Це марафон, а не спринт. І в цьому марафоні не оцінюють на "відмінно", а просто підтримують на шляху до доброго самопочуття.
Ми переконані, що лише власний приклад та сприятлива атмосфера вдома можуть допомогти батькам привчити дітей до здорового способу життя. І в майбутньому вони виростуть більш самостійними, свідомими та відповідальними.
Здоров’я — не лише про довідки та вітаміни. Це історія про щоденні рішення та маленькі кроки, які формують основу на роки вперед. Правильне харчування, гігієна, рух, міцний сон, вміння знижувати стрес — важливі складові гармонійної особистості. І саме ці звички ми називаємо тими, що допомагають підтримувати здоровий спосіб життя для дітей. В цій статті ми зібрали корисні поради: про що варто подбати, як допомогти дитині засвоїти ці звички не через примус, а природно — у щоденному побуті. Бренд YES піклується не лише про поставу школярів чи зручність у навчанні — нам близька ідея турботи про загальний добробут підростаючого покоління. Саме тому ми вирішили підняти цю тему.
Джерело:
Здоровий спосіб життя для дітей (ЗОЖ) ᐈ Корисні звички для дітей на кожен день - YES

Ресурси для підтримки дітей і батьків під час війни:

Підтримка батьків та дітей під час війни | UNICEF

Поради батькам щодо розвитку логіки у дітей

Як розвинути логічне мислення дитини? Чи існують ігри для розвитку логіки в дітей? Які є вправи на логіку та логічне мислення? З якого віку потрібно розвивати логіку?

Перші кроки у розвитку логіки дитина робить задовго до школи. Коли до односкладових запитань додається пошук взаємозв'язків, несміливі спроби зрозуміти, з чого складаються ті чи інші предмети або явища, будьте впевнені – настав час активно розвивати логічне мислення у дитини. Тут ми зібрали корисні поради, які допоможуть молодим батькам розвинути здібності дитини.

Особливості дитячої логіки та її розвиток

Нерідко дитина своїми запитаннями ставить у глухий кут навіть найосвіченіших і найерудованіших батьків. Діти дуже спостережливі, можуть помічати та цікавитися такими деталями, про які дорослі навіть не замислюються. Крім того, їх штовхає вперед природна допитливість, а мозок вже може зрозуміти закономірності та взаємозв'язки, але не завжди відразу правильно їх інтерпретує.

Користь «незвичайних» дитячих запитань

Наприклад, під час прогулянки малеча помітила серед кількох листяних дерев одне хвойне. Дитина розуміє, що воно відрізняється від інших, природна цікавість штовхає її поставити запитання дорослим: «Мамо, тату, а чому в цього дерева не листя, а голки?».

Подібне запитання може виглядати для дорослих дуже дивним, адже до цього малюк добре розрізняв види дерев. Тут діти можуть шукати пояснення не голкам, а самому факту наявності об'єкта, що відрізняється від інших, а також своїй здатності побачити це. У цей момент важливо пам'ятати головну пораду для батьків.

Порада №1

Намагайтеся більше говорити з дитиною, не тільки заглиблюватися в її слова, але й намагатися зрозуміти, як вона мислить. Заохочуйте її спроби та успіхи.

Такий підхід не тільки дасть вам змогу краще пізнати свою дитину, сформувати більш довірчі стосунки, а й допоможе розвинути її здібності. Похваливши за правильне спостереження, запропонувавши повторити подібний експеримент, ви заохочуєте прагнення малечі сприймати та опрацьовувати інформацію. Лаяти дітей за дурні запитання категорично не варто.

Як розвинути логіку в дитини?

Існують найпростіші завдання, у виконанні яких й проявляються навички використання логічного мислення в дітейзнайти в групі запропонованих предметів зайвий та прибрати його;

розкласти групи різних предметів за категоріями;
знайти зв'язок між предметами та описати його;
описати подібності та відмінності предметів або об'єктів;
скласти зв'язну розповідь за зображеннями;
самостійно закінчити розпочату батьками або іншими дітьми розповідь;
вислухати теоретичні вказівки та застосувати їх на практиці.
На цих принципах й проявах базуються більшість логічних ігор, головоломок і спеціальних тренажерів мислення для дітей. Вони широко представлені як у вигляді книжок, настільних ігор і вправ, так і у формі комп'ютерних ігор і застосунків для смартфонів. Але як їх правильно застосовувати?

Порада №2

Знайдіть час для регулярних занять і вправ.

Головне в таких заняттях – регулярність і послідовність. Щоденні вправи по пів години будуть кращими, ніж виснажливі багатогодинні заняття у вихідний день. Рівномірне навантаження не дозволить дітям перевтомитися, але дасть найкращий результат у тривалій перспективі.

Доречно підбирайте різні матеріали, робіть такі заняття цікавими та захопливими: сюди можуть входити настільні та групові ігри, читання книжок і навіть спільні комп'ютерні головоломки.

Ми зібрали невеликий перелік корисних тренажерів:

комп'ютерні та настільні ігри на кшталт «знайди зайвий (або той, якого бракує) предмет»;
конструктори, які можна зібрати за схемою;
пазли та ігри, де дитині потрібно скласти зображення з розрізнених елементів або геометричних фігур;
розмальовки для дітей;
спеціальні зошити з вправами на найпростіші логічні операції;
класичні настільні ігри: шашки та шахи.
Чудовим варіантом будуть також спеціальні курси розвитку дитини, де з дітьми регулярно займатиметься компетентний педагог.

Порада №3

Поєднуйте теорію з практикою за межами занять, ігор або курсів, додавайте розв'язання логічних задач у повсякденну рутину.

Інтенсивні вправи та тренування логічного мислення – це лише перший етап розвитку. Дуже важливо, щоб дитина могла застосовувати свої здібності на практиці, розв'язуючи справжні завдання.

Наприклад, під час походу в магазин дайте дитині завдання, а потім запропонуйте викласти з кошика зайві предмети та пояснити свій вибір. Непоганим варіантом також буде ставити запитання дитині про навколишній світ, обережно скеровуючи її міркування, звертаючи увагу на закономірності та просячи пояснити схожість чи відмінності.

Тут важливо не тільки показати дитині можливості та користь логічного мислення, а й напрацювати навички його застосування. Ідеальне поєднання – коли дітям цікаво та весело тренуватися, коли завдання вимагає певних зусиль, але не змушує сильно втомлюватися чи опускати руки.

Порада №4

Не зловживайте комп'ютерними іграми чи індивідуальними вправами, приділяйте увагу соціалізації та комунікативним навичкам.

Важливо чітко розуміти, що навіть корисні комп'ютерні ігри та індивідуальні вправи не можуть дати важливих комунікативних навичок. Натомість тренування логічного мислення не повинно відбуватися у відриві від розвитку соціального інтелекту, ваша дитина має вміти визначати причинно-наслідковий зв'язок у словах, вчинках інших дітей (чи навіть дорослих), вибудовувати комунікацію.

Тут важливо не примушувати дітей спілкуватися одне з одним, краще створювати умови, де вони зможуть разом розв'язати певну задачу, вивчати щось нове, ділитися емоціями, думками та враженнями.

Підіб’ємо підсумки.

Головна й основна порада – будьте уважні та чуйні до своєї дитини, її інтересів, питань і допитливості. Тут батьки розв’язують найважливіше завдання – допомагають дитині бажати розвиватися, підтримують її перші несміливі кроки. Без такого бажання найкращі у світі вправи будуть неефективними.

Розвитком варто займатися з найменших років, надаючи перевагу регулярності над інтенсивністю. У сучасному світі, де в батьків залишається все менше часу та сил, курси можуть серйозно допомогти, а досвідчені викладачі – взяти на себе частину навантаження.

Підсумком таких занять мають бути навички, вміння та рівень здібностей, які дитина зможе демонструвати й поза заняттями, у навколишньому світі, удома, у колективі однолітків чи дорослих, у школі

З якого віку потрібно займатися розвитком зорової пам'яті у дітей

Що таке пам'ять? У чому особливості зорової пам'яті дітей? Коли потрібно починати тренувати зорову пам'ять? Як правильно розвивати пам'ять у малюків? Які існують вправи для розвитку зорової пам'яті дітей?

Людська культура багато в чому заснована саме на візуальних образах. Очима ми найчастіше сприймаємо співрозмовника вперше, зір (у деяких випадках дотик) дає нам змогу здобувати інформацію з книжок, саме він найчастіше використовується для орієнтації в просторі.

Розвинена зорова пам'ять не тільки дає змогу швидше запам'ятовувати всю візуальну інформацію, але й безпосередньо бере участь у формуванні просторово-образного мислення, розвитку дитини. То з якого віку потрібно тренувати зорову пам'ять?

Перші ознаки пам'яті

Чіткі ознаки роботи пам'яті у дітей можна помітити вже в піврічному віці, коли малеча намагається відтворити почуті звуки. Уже в 3-4 роки діти будують речення, досить чітко говорять, поступово вчаться висловлювати свої думки.

Тут важливо розуміти, що зорова частина нервової системи найчастіше адаптована до значно більшого навантаження, ніж слухова. Зоровий нерв приблизно у 20 разів товщий, ніж той, що йде від мозку до органів слуху.

Природне тренування та розвиток пам'яті, зокрема візуальної, починається з пелюшок. Батьки допомагають цьому процесу, надаючи малюкові більше візуальної інформації, навіть за допомогою міміки пов'язуючи зорові образи з подіями.

У цей період пам'ять переважно образна, емоційна та мимовільна. Малюк запам'ятовує більшість речей неусвідомлено, зберігаючи яскраві враження та образи. Звідси можна зробити чіткий висновок:

формування та розвиток пам'яті відбувається від самого народження. Завдання батьків – допомогти цьому процесу відбуватися найбільш ефективно.

Довільна зорова пам'ять та її розвиток

Пам'ять розділяють не тільки за органами чуття (зорова, слухова, дотикова), а й за способом застосування (довільна та мимовільна).

Мимовільна пам'ять – це неусвідомлене запам'ятовування подій, образів, об'єктів. Вона відіграє велику роль, але вже до 5-6 років (а бажано й раніше) малечі дуже важливо навчитися свідомо запам'ятовувати інформацію, а значить, мати розвинену довільну пам'ять.

Більшість ігор і вправ для дітей містять у собі потужну зорову компоненту. Діти вчаться розпізнавати та інтерпретувати колір, об'єм, формувати та впізнавати образ. Але окремі системи тренування зорової пам'яті зустрічаються нечасто, адже розвивати потрібно все разом.

Вправи на зорову пам'ять

Більшість вправ для зорової пам'яті також спрямовані на вдосконалення трьох основних компонентів: запам'ятовування, збереження та відтворення (точного відновлення) інформації. Для цього сьогодні існує низка різноманітних вправ або навіть систем тренувань.

Вправи на спостережливість

Тут дитина зосереджується на зображенні, малюнку або реальному об'єкті, намагаючись добре роздивитися та зафіксувати всі його деталі. Потім заплющує очі та пробує відтворити образ перед очима, максимально точно описати його, потім порівнює з оригіналом.

Вправи на візуалізацію

Дитина добирає до інформації яскраві візуальні образи, намагаючись за їхньою допомогою зафіксувати дані в пам'яті. Потім через ці образи вона намагається відновити первинну картинку. Цю вправу також широко застосовують у мнемотехніках для дорослих, вона дозволяє прискорити пригадування раніше отриманої інформації.

Запам'ятовування послідовностей та переміщення

Необхідно сконцентруватися на картинці або послідовності (наборі предметів, спеціальних карток тощо), запам'ятати їх порядок. Потім один предмет замінюють на інший або змінюють їхнє розташування, а дитина має точно вказати, що саме змінилося, або навіть відновити послідовність.

Основні труднощі розвитку зорової пам'яті

Складність та одноманітність

Усі вправи на розвиток одного виду сенсорної пам'яті досить складні. Дитина швидко втомлюється, необхідно робити регулярні перерви. Ці вправи також досить одноманітні, а отже падає мотивація та результативність.

Потрібна допомога дорослих

Самостійно дитина займатися цим не буде та й малоймовірно, що зможе. Її мотивацію та активність необхідно постійно підтримувати, вигадувати все нові й нові цікаві варіанти, незвичайні умови.

Результат проявляється не відразу

Для помітного результату потрібне поєднання регулярних занять, високої самовіддачі та тривалого часу. У сукупності з попередніми пунктами це робить таке тренування досить непростим завданням.

Підіб’ємо підсумки

Щоб вправи були ефективними, дитина повинна володіти вираженими здібностями до концентрації та утримання уваги. Таких навичок малеча зазвичай досягає вже в школі (або незадовго до молодших класів), тому більшість методик розраховані саме на цей вік.

З іншого боку, розвиток зорової компоненти – це значна частина розумового розвитку та пам'яті загалом, вона присутня в більшості методик, зокрема й для наймолодших.

Головне питання тут полягає не стільки у віці, скільки в наявності методики тренування (а в ідеалі – й викладача, курсів або дошкільного центру розвитку). Важливо розуміти, що результат дадуть планомірні, системні та регулярні заняття.

Молодим батькам ми рекомендуємо займатися комплексним розвитком дитини, усіх аспектів її сприйняття, пам'яті та мислення. Такі можливості є задовго до школи, а їхня результативність може серйозно випередити ізольовані зорові вправи. Вже згодом, коли в малюка сформується міцна основа, можна буде зробити акцент на певних видах пам'яті в межах загального розвитку.

10 корисних порад батькам дошкільників

Пропонуємо поради, які допоможуть батькам дошкільняти забезпечити гармонійний розвиток дитини віком 3–6 років та якісно підготувати її до школи

1.Переконайтеся, що фізіологічні потреби дитини (достатня кількість сну, якість харчування, режим) задоволені відповідно до вікових норм.

Усі знають, що діти мають висипатися, споживати достатню кількість поживних речовин та гуляти на свіжому повітрі. Але чи вдається вам дотримуватися цього правила? У наш час батьки досить часто пов'язують негативні прояви дитячої поведінки, немотивовані істерики, надмірну збудженість, проблеми з увагою та пам’яттю дітей із віковими кризами чи гіперактивністю. Утім, найперше, про що мають замислитися батьки, коли помічають негативні зміни у поведінці дитини, – це достатність її сну, поживної їжі, рухової активності на вулиці та дотримання режиму дня.

Чи цікавилися ви, скільки годин здорового сну на добу повинна мати дитина того чи іншого віку? Чи знаєте, що в раціоні дошкільняти обов’язково мають бути правильні жири, вуглеводи, клітковина? І чи є вони в харчуванні ваших сина чи доньки? Чи усвідомлюєте ви, наскільки незворотні процеси в організмі, який внаслідок росту стрімко змінюється, викликає недостатня кількість кисню, спричинена малорухливістю? Пригадайте себе, коли ви невиспані. Чи чітко працює ваш мозок? А якщо сну недостатньо впродовж тривалого часу? Найімовірніше, ваша продуктивність погіршується, та й агресивності більше. А тривале недосипання взагалі може стати причиною депресії. Урахуйте, що дитячий організм чутливіший. І навіть пів години щоденного недосипання матимуть негативний ефект. Тому варто ретельно переглянути режим дня дитини, щоб упевнитися, що всі фізіологічні потреби дитячого організму задовольняються сповна.

2. Обмежте доступ дошкільняти до негативної інформації; повідомлень, не відповідних віку дитини; фонових новин.

Інформаційна гігієна потрібна всім, а для дітей вона важлива як повітря. Ілюзія багатьох батьків полягає у їхній вірі, що дитина нічого не розуміє з того, про що йдеться на екрані. По-перше, дошкільнята розуміють, але розуміють по-своєму. Вони ще не здатні аналізувати переважну кількість дорослої інформації, яка лине з екранів, натомість сприймають усе, що чують, буквально, але не здатні від цієї інформації відмежуватися. У результаті в них зростають тривожність та перезбудженість. Це стосується і того, коли дитина чує, як дорослі обговорюють негативні новини. По-друге, навіть якщо інформація не є негативною, але її забагато, вона надто яскрава, гучна, миготлива (це стосується великої кількості сучасних реклам, мультфільмів, відео з мережі), це також виснажує нервову систему, а якщо перегляд триває довго, то ще й небезпечно через малорухливість. Тому дбайте про кількість та якість екранного часу й інформацію, що її дитина чує як тло. Краще як тло для гри увімкніть класичну музику чи звуки природи.

3. Приділяйте достатньо уваги фізичному розвитку дошкільняти: великій моториці та балансу.

Уміння володіти власним тілом зміцнює центральну нервову систему та розвиває низку процесів в організмі, потрібних для навчання та здорової психіки. Тобто спорт та фізкультура необхідні не лише для гарного фізичного стану. Через правильні рухові вправи ми даємо центральній нервовій системі можливість розвиватися та зміцнюватися. Міцні м’язи спини забезпечать посидючість у школі, виконання вправ на перетин серединної лінії тіла допоможе при письмі та читанні, міжпівкульна взаємодія додасть гнучкості інтелекту й посилить увагу. В ідеалі до настання шкільного віку дитині треба вміти стрибати на скакалці, їздити на двоколісному велосипеді, грати в класики, вправлятися з м’ячем. Замість нової машинки чи ляльки подаруйте малечі новий гаджет, який змусить її рухатися: нейроскакалку, звичайну скакалку, кінезіологічний м’яч чи ракетки для бадмінтону. А в списку гуртків та додаткових занять спортивна секція має бути в пріоритеті.

4. Змінюйтеся самі.

Хочете розвивати в дитини креативність – доведеться творити самим. Мрієте, щоб дитина гарно висловлювалася, – говоріть із нею так само. Натхнення не з’являється саме по собі. Дошкільнята мають бачити натхненних дорослих, які теж вчаться нового. До слова, разом із дитиною маєте чудову нагоду опанувати нове вміння: навчитися грати в шахи, стрибати на скакалці, а можливо, й здійснити давню мрію – зайнятися малюванням чи грою на музичному інструменті.

5. Вірте у те, що дитина може більше.

Діти так швидко вчаться нових навичок, що батьки не завжди встигають за цими змінами й несвідомо стримують дитячий розвиток. Дозвольте дитині виявляти свою індивідуальність. Не робіть за неї те, що вона може виконати самотужки. Постійно коригуйте зону відповідальності дитини та розширюйте її.

У дошкільний період дитина мала б навчитися обслуговувати власні базові потреби: одягатися, чистити зуби, вмиватися, складати рюкзачок, вибирати потрібні одяг та взуття, розчісуватися. Привчайте дитину до домашніх обов’язків, наприклад, застеляти власне ліжко, прибирати посуд зі столу після їжі чи сервірувати стіл перед обідом, складати свій одяг у шафу, прибирати іграшки. Усі ці вміння теж повинні поступово ускладнюватися, бо є різниця між тим, щоб одягнути те, що поклала мама, і відчинити потрібну шухляду в шафі й самотужки вибрати одяг відповідно до ситуації. Зібрати всі іграшки в корзину – корисне вміння. А розсортувати кубики Lego чи поскладати настільні ігри – це вже вміння іншого порядку. Олівці можна зібрати в коробку, а можна перед складанням їх самостійно підстругати.

Важливо не виправляти дитину. Можна розповісти їй, що і як нею було зроблено, але наголос у цій розмові завжди має бути позитивним. Пам’ятайте, що дитина вчиться, а навчання потребує підтримки, а не критики. Самостійність та навички самообслуговування мають слугувати розвитку впевненості дитини в собі. Отож, заохочуйте ініціативу, вірте у те, що дитина здатна до більшого.

6. Заохочуйте у дошкільняти вільну гру.

В період до 3-х років у малят гра є маніпулятивною. За допомогою неї діти вчаться взаємодіяти з предметами. А дошкільнята уже надають предметам смисли, творять із їхньою допомогою певну історію, сюжет, тобто вчаться мислити образно і бачити світ навколо крізь сукупність нових смислів та значень. І в цьому сенсі вільна гра є надзвичайно важливою. Саме за допомогою неї дитина вчиться базової навички для навчання, та й для життєдіяльності серед людей, – уміти переносити смисли з предмета на знак, абстрагувати значення та створювати нові смисли. Намагаючись зробити якомога більше для розвитку дошкільняти, не забувайте про важливість вільної гри, обов’язково виділяйте на неї час. І пограйтеся з дитиною, якщо вона вас про це просить.

7. Грайте з дошкільником в настільні ігри.

3–6 років – це період, коли ми маємо, з одного боку, поступово залучити дитину до навчання, показати важливість правил та алгоритмів у навчальній діяльності. А з іншого – це час, коли у дітей природно зростають мотивація до пізнання та допитливість. Насправді дошкільнята люблять вчитися. Пам’ятаймо, що гра є провідною діяльністю у цей період розвитку. Тому і навчання теж має бути грою з певними правилами, виконуючи які, дитина поступово опановує нові знання. Дуже добре із цією метою використовувати настільні ігри. Правильно дібрані настільні ігри розвиватимуть увагу, пам'ять, зорово-моторну координацію, стратегічне мислення, уміння планувати, уважність, уміння дотримуватися правил, логіку. Є ігри, які потренують словниковий запас, розвиток мовлення, математичні навички, вміння працювати в команді, домовлятися тощо. Почніть із різноманітних лото, найпростіших стратегій на кшталт «хрестики-нулики». Не обов’язково купляти дорогі варіанти таких ігор, часто гарну гру можна створити власноруч. А для дитини гра, створена вашими та її руками, матиме значно більшу цінність.

8. Обирайте навчальні програми для дошкільників відповідно до віку.

Вибираючи навчальну програму для підготовки до школи, віддайте перевагу тій, яка не перевантажуватиме дитину надмірним довготривалим сидінням за столом. Завдання для дошкільників мають бути барвистими, цікавими й розробленими вчителями, вихователями та методистами відповідно до вікових норм.

9. Створіть для дошкільняти творче середовище.

Творча мистецька діяльність сприяє розвитку дрібної моторики, зміцненню зв’язку «око – рука» і завдяки цьому ненав’язливо готує дитину до навчання в школі. Щоб легко навчитися писати, вправно мислити, витримувати довготривалі уроки в школі, дитина має багато малювати, ліпити, вирізати, клеїти, створювати аплікації тощо. Окрім того, творчість розвиває образне мислення, уяву та тренує вольову сферу, бо іноді, щоб довести задумане до кінця, треба трохи довше працювати.

Подбайте про те, щоб у доступі дошкільняти були різні матеріали для творчості. Доцільно організувати спеціальну полицю чи корзинку, де будуть пластилін, картон, кольоровий папір, клей, наліпки, шаблони для вирізання, ножиці, клей. Допомагайте дитині створювати тематичні картини та аплікації, листівки та подарунки рідним на свята. Ліпіть звірят, улюблених героїв, предмети для сюжетно-рольової гри. Від цього буде подвійна користь. Обов’язково виділіть у кімнаті місце для малювання. Дайте можливість малювати фарбами та олівцями. А от фломастери у дошкільний період варто прибрати. Продемонструйте дитині різні техніки малювання, оточіть її розмальовками та книгами з красивими ілюстраціями. Дошкільнята мають жити в атмосфері творчості, а квартира має стати виставковою залою із презентаціями найкращих доробків юного митця чи мисткині.

10. Навчайте дошкільнят спілкуватися.

Ідеться не стільки про мовленнєві навички, скільки про вміння домовитися зі співрозмовником, донести йому свою думку, попросити про допомогу. Для цього дитина має зростати в атмосфері свободи суджень та впевненості, що її завжди вислухають. Розмовляйте з дитиною, як із рівною. Відкладіть справи на декілька хвилин, якщо дошкільня намагається щось вам розказати чи пояснити. Ці декілька хвилин щирої розмови для дошкільняти стануть ще одним уроком, який навчить, що бути уважним до іншої людини є важливим. Усім нам, дорослим, варто іноді змінити фокус і повернутися лицем до дитини, буквально присісти до її рівня і вислухати.

Пам’ятайте, що щаслива особистість розквітає в атмосфері безумовної любові та піклування. Дбайте про правильний розвиток своїх дошкільнят і не забувайте, що саме батьки є найпершими та найважливішими вчителями в житті дитини.

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання

Як зберегти батьківський авторитет із дітьми різного віку: пояснює психолог «Голосів дітей»

Автор(ка): Ольга Єрохіна

Ольга Єрохіна

Батьки і діти. Іноді доволі важко обрати для спілкування з власними дітьми і прийнятну тональність, і зрозумілу дитині аргументованість, щоб батьківський авторитет залишався непохитним. Одна річ, коли спілкуєшся з малюком, інша — коли з підлітком.

Психолог БФ «Голоси дітей» Сергій Михайлик роз’яснив «Фактам ICTV», як діти ставляться до батьківського авторитету, а також які існують способи мотивації та покарань, що не зіпсують стосунків між батьками і дітьми.

Які існують вікові межі дітей

У виборі форми й тону спілкування важить вік дитини. Умовно виокремлюють чотири періоди:

до чотирьох років;
4–9 років;
9–12 років;
12–17 років.

Для дітей до чотирьох років авторитет батьків майже беззаперечний

До чотирьох років діти вчаться основ довіри й безпеки, тому важливо, щоб батьки були тими, хто гарантує підтримку і комфорт. Зазвичай у цьому віці батьки завжди є авторитетом для дитини.

З дітьми цього віку важливо бути послідовними в питаннях дисципліни,
— наголосив психолог.

Не повинно бути так, що один з батьків звертає увагу на неприйнятну поведінку, а інший — ні. Якщо батьки не мають узгодженої позиції щодо виховання дітей, дитина з більшою ймовірністю буде вдаватися до брехні, щоб домогтися свого.

Фахівець зазначив, що в цьому віці дитина не розуміє, що етично. Вона просто робить те, що ефективно працює.

Якщо змушувати дитину робити щось усупереч її небажанню, можна спровокувати істерику. Важливо використовувати похвалу для мотивації. Завдання мають бути цікавими й короткими, щоб дитина швидко отримувала похвалу: обійми, підбадьорливі слова або подарунок.

У цьому віці для дитини важливий тактильний контакт: обійми, колисання, тихі та заспокійливі розмови.

Діти віком 4–9 років потребують емоційної підтримки батьків

Діти віком 4–9 років більш незалежні і соціальні. Вони вчаться взаємодіяти з однолітками. На відміну від молодшого віку тепер не батьки знайомлять дітей на дитячих майданчиках: вони це роблять самі.

Проблеми, які виникають у цьому віці, стосуються саме емоцій: їх нерозуміння і невміння контролювати, — додав психолог.

Завдання дорослого — допомогти дитині розібратися, чому їй іноді хочеться плакати після спілкування з однолітками або через оцінку за контрольну. Треба разом з дитиною шукати можливі шляхи розв'язання проблеми або пояснити, чому тепер це неможливо.

Якщо дитина в цьому віці чинить опір якимось батьківським настановам — не наполягайте на їх виконанні, дозвольте дитині помилитися, зіткнутися з наслідками і виправити їх самостійно.

Якщо вона не хоче носити шапку, нехай не надіває. Візьміть шапку із собою і скажіть, що вона може надіти її в будь-який момент. Якщо дитині буде холодно, вона сама попросить. І тоді не варто її сварити, а звернути увагу: ти змерз, наступного разу будь уважнішим / уважнішою.

Це вік «чому?». Намагайтеся пояснювати причини своїх вимог. Навіть тих, які здаються вам суперочевидними.

Приміром, чому моєму другові можна користуватися телефоном три години, а мені — лише півтори? Важливо пояснити дитині, чому у вас таке правило. Що, наприклад, у неї є проблеми зі сном, які потрібно виправити, і ви маєте таку рекомендацію від фахівця.

Завжди запитуйте себе, чи кожне конкретне правило насправді важливе. Можливо, дечим ви можете поступитися. Тоді ваш авторитет лише зміцниться, — зауважив Сергій.

У 9–12 років діти починають прагнути більшої незалежності

Якщо брати приклад із тією ж шапкою, то вони не будуть надівати шапку, пояснюючи, що «це моя справа». Тобто не тому, що я не хочу, а тому, що я сам вирішу.

У цьому віці діти починають цінувати справедливість і можуть порівнювати свої досягнення з досягненнями інших. Це може спричинити проблеми із самооцінкою та мотивацією, якщо дитина сприймає себе менш успішною за когось.

Варто пояснювати, що дитина для вас важлива в будь-якому разі, а помилки — це шлях до успіху, — сказав психолог.

Якщо дитина чомусь сумує, дайте знати, що ви поруч, запропонуйте придумати шлях розв’язання проблеми і допоможіть в реалізації.

У 12–17 років підлітки не поважатимуть батьків беззаперечно

У цьому віці діти далі розвивають свою ідентичність і експериментують із соціальними ролями, а також прагнуть до незалежності й виявляють сильне бажання відокремитися.

Батьки мусять змиритися з тим, що, найімовірніше, вони будуть для дітей-підлітків, які навчаються відстоювати свої кордони, найзручнішою боксерською грушею. Будьте готові, що підліток конфронтуватиме з вами з різних причин: гуртки, успіхи в школі, бажання пофарбувати волосся.

Тут варто підготуватися до довгих і аргументованих дискусій. Формат «я мама, і я так сказала» точно не підійде. Натомість спробуйте: «Я так вважаю, бо в мене був аналогічний досвід / знаю людей з таким досвідом».

Що може допомогти налагодити зв’язок у цьому віці? Для підлітків властиво мати кумирів, яких вони у всьому наслідують. Тож будьте в курсі того, хто і чому їм подобається.

Коли я чую, що батькам це нецікаво, то завжди кажу, що ви повинні цікавитися, тому що кумир сина чи доньки — частина того, ким є чи будуть ваші діти,
— наголосив Сергій.

Цікавтесь захопленнями своєї дитини, намагайтеся не давати її кумиру однозначно негативних оцінок, шукайте аргументи — це дасть дитині відчуття відповідальності за результати своїх рішень і поведінки.

Якщо ж нічого не допомагає, є фахівці, які можуть виступити в ролі медіаторів між вами та дитиною.

У цьому віці в підлітків часто псується настрій, вони нерідко бувають засмучені. Підтримати їх можна, навіть якщо вони цього не дозволяють. Просто скажіть: «Я тут, я бачу, що ти засмучений / засмучена, якщо можу чимось допомогти — дай знати».

Дайте зрозуміти, що це не буде проявом слабкості, наче він чи вона не змогли впоратися самостійно. Наголосіть, що ви повинні піклуватися одне про одного, бо ви — сім’я

Джерело: https://voices.org.ua/

ПОРАДИ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Радійте Вашій дитині!

2. Розмовляйте з дитиною спокійним голосом. Для дитини Ви – зразок мовлення, адже вона вчиться мови, наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина буде говорити так, як Ви. Малюк успішніше засвоює мову тоді, коли дорослі слухають його, спілкуються, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача Вас втомлює, якщо Ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Щодня читайте дитині. Розучуйте скоромовки, чистомовки.

4. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного спілкування поза сім'єю. Від рівня раннього мовленнєвого розвитку залежатиме подальший процес росту дитини в школі.

5. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

6. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси. Поважайте її неповторність.

7. Розвивайте основні лінії дошкільного дитинства — вміння слухати, бачити, відчувати.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно вчити малюка вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення. Навчіть дитину зав’язувати та розв’язувати вузлики.

9. Забезпечуйте можливості та умови для повноцінної гри. Гра — це провідна діяльність дошкільника. «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання у школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб вона механічно лічила до 100 і більше. Нехай рахує до 10-20, але особливо важливо розуміти і знати, з яких чисел складається 5 , а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного мислення, розуміння основ математики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте над розвитком пам'яті малюка, його уваги, мислення. Для цього пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях.

12. Запровадьте в сім'ї єдиний режим і дотримуйтеся його виконання (обов'язково всі члени родини).

13. Дитина повинна мати певне доручення і відповідати за його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку малюка є спільність вимог до нього з боку всіх членів родини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА ДЛЯ БАТЬКІВ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Підтримайте в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне відношення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть першокласникові підтвердити значущість його нового становища.

Обговоріть з дитиною ті правила і норми, з якими вона зустрінеться в школі. Поясніть їх необхідність.

Ваша дитина прийшла в школу, щоб вчитися, у неї може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку.

Складіть разом з дитиною розпорядок дня, стежте за його дотриманням. Не пропускайте труднощі, можливі у неї на початковому етапі оволодіння навчальними навичками. Якщо у першокласника, наприклад, є логопедичні проблеми, намагайтеся впоратися з ними на першому році навчання.

Підтримаєте дитину в його бажанні добитися успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна його похвалити.

Пам'ятаєте, що похвала і емоційна підтримка («Молодець!», «Ти так добре впорався!») здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення дитини.

Якщо вас щось непокоїть в поведінці дитини, його навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

Зі вступом до школи в житті вашої дитини з'явиться людина більш авторитетна, ніж ви. Це – вчитель. Поважайте думку дитини про свого педагога.

Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти її різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ

МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА

• Починайте "забувати" про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: "який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд".

• Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).

• Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той і на інший продукт).

• Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: "Спасибі, ми обов'язково поговоримо на цю тему".

• Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

• Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) - нехай розповість, що більше всього подобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво.

• Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не вгасне.

• Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

• Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати". Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

• Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

• Повага до дитини зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

ЯК ПСИХОЛОГІЧНО ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

Багато батьків вважають, що підготовка до школи обмежується умінням

читати, писати і рахувати. Але це, насправді, - лише верхівка айсберга.

Підготовка до школи – питання набагато більше і складніше.

У теорії ні писати, ні читати, ні тим більше задачки вирішувати дитина не

повинна вміти. У кожному разі, звичайна школа зобов’язана прийняти дитину і навчити її цьому. Але на практиці, краще, якщо дитина буде мати уявлення про навчальну діяльність, інакше малюку буде важко наздогнати навчальний темп, або дитина буде відставати від більш підготовлених однолітків і відчувати себе незатишно серед однокласників.

Основні моменти, які необхідно врахувати при підготовці малюка:

 розвиток загального кругозору (найкращий спосіб розширити горизонт знань - це бесіди з дитиною «про життя», спільне читання книжок і обговорення їх подій);

 вивчення цифр і букв, кольорів і геометричних фігур, понять право / ліво, маленький / великий, вузький / широкий та інше;

 по можливості - вміння читати (досить по складах хоча б) і рахувати (досить в межах 10);

 в обов’язковому порядку розвиток дрібної моторики, простіше кажучи, дитині необхідні заняття, розвиваючі спритність кистей і пальчиків.

Необхідність цього пояснюється і у розвитку вміння писати, і у розвитку мови (у структурі мозку дитини обидва ці центри щільно «зчеплені»).

Щоб розвивати моторику дитині потрібно побільше ліпити, малювати, працювати з конструктором, займатися з дрібними предметами, такими, наприклад, як намистинки, монетки, сірники, зубочистки. З цих предметів можна робити намисто, фенички, викладати картини, створювати аплікації – все це розвиває, крім іншого, ще й увагу, і посидючість дитини;

 тренування пам’яті. Відмінно підійде заучування віршиків і текстів пісень (крім розвитку пам’яті, це дасть можливість блиснути в школі на заняттях вашому малюкові);

 вміння аналізувати, класифікувати. Це звучить складно – «причинно-наслідкові зв’язки», - але насправді мається на увазі, що дитина може переказати прочитану історію сама, структурувати її, виявити, що і в якій

послідовності сталося, вміє зібрати ціле з частин картинки, розкласти предмети за якогось певного ознакою, наприклад, за кольорами, розмірами або принадлежністю (їжа, іграшки, одяг).

Проте слід розуміти, що навички дитини та її здібності і психічна зрілість - не одне і те ж. Крім того, батьки часто забувають, що важливі не стільки вміння, скільки пізнавальна активність дитини - жага знань, бажання пізнавати нове.

Нерідко батьки помилково сприймають власного малюка, як «посудину для знань», яку потрібно наповнити, а не як «факел», який необхідно запалити.

Крім запасу знань, підготовка до школи передбачає наступні вміння дитини:

 спілкуватися, розуміти і застосовувати поведінкові норми;

 не боятися контактувати з однолітками і дорослими;

 вміти відстоювати власну позицію словесно, аргументовано;

 усвідомлювати значення навчання в школі, порядок і правила навчання;

 вміти підкорятися правилам, розуміти, що таке дисципліна;

 мати бажання вчитися, позитивну мотивацію до навчання;

 вміти за своєю ініціативою і цілеспрямовано працювати над завданням, планувати, організовувати свої дії, усвідомлювати їх наслідки. Як приклад можна навести збір свого портфеля в школу і виконання домашніх завдань – це дитина повинна робити самостійно, інакше, якщо з першого класу ви залишите це за собою, то, як підтверджують психологічні дослідження, з імовірністю 70% цей обов’язок, так і залишиться на

батьківських плечах до самого випускного;

 мати позитивне ставлення до світу, а головне до самого себе.

Ще одним важливим моментом є готовність організму дитини до школи. У перший рік навчання навантаження на імунітет буде дуже серйозним, тому обов’язково займіться фізичною підготовкою дитини та оздоровленням перед вступом до школи.

І саме головне правило: «Любіть дитину мудрою любов`ю, навчайте її допомагати іншим і просити про допомогу, товаришувати з дітьми. Пам`ятайте, що дитина має право чогось не знати, залишатися дитиною і що попереду багато років навчання і вашої сумісної діяльності».

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЖОРСТОКОГО ПОВОДЖЕННЯ З ДІТЬМИ

Інформація для батьків