Профілактика суїцидальної поведінки

 

Самоушкоджувальна поведінка підлітків: що варто знати про це вчителям та батькам

1 березня - День обізнаності про самоушкоджувальну поведінку. Тож ми вирішили повторити минулорічний допис, адже тема самоушкодження у дітей і підлітків дуже непроста й потребує розуміння, підтримки і практичних інструментів для допомоги.

Необізнаність оточуючих щодо причин і способів реагування часто посилюють її прояви, погіршуючи емоційний стан молодих людей. Тож пропонуємо базову інформацію, яка буде корисною для педагогів та батьків.

А про алгоритми роботи психолога з проявами самоушкоджувальної поведінки в дітей та підлітків читайте в дописі: https://www.facebook.com/share/p/1AfXWkZMjJ/ (активне покликання шукайте в коментарях нижче)

 Самоушкоджувальна поведінка (англ. self-harm) – це свідоме заподіяння собі болю і шкоди з метою впоратись із тяжкими переживаннями, хворобливими спогадами, ситуаціями, через які важко контролювати своє життя.

Це форма аутоагресивної поведінки, при якій людина завдає собі шкоду без мети вчинити самогубство. Вона може проявлятися у будь-якому віці, але частіше формується і проявляється саме в підлітковому. За статистикою до 20% підлітків схильні до самоушкодження.

 Самопошкодження не є хворобою, але вважається симптомом або супутником інших психічних розладів. Наприклад, депресії.

 Чому люди спричиняють самопошкодження?

Варто розуміти, що в кожному індивідуальному випадку причина може бути різна, іноді навіть не дуже усвідомлена. Людина може не до кінця розуміти, навіщо заподіює собі шкоду. Тому так важливо не говорити, що це «дурість» або слабкість характеру, і не навішувати ярликів. Часто селфхарм може бути способом:

 проявити емоційний біль через фізичний;

 покарати себе;

 позбутися важких, нестерпних переживань та думок;

 встановити відчуття контролю над собою та своїми діями;

 втекти від травматичних спогадів;

 відчути себе і вийти зі стану зціпеніння та відключення від реальності;

 висловити суїцидальні думки;

 висловити протест, відстояти свою автономію. («це моє тіло, що хочу, те і роблю»);

 належати групі, якщо така поведінка заохочується або навіть романтизується.

 Самоушкодження бувають 2 типів: прямі та непрямі.

До проявів прямого самоушкодження належать: порізи, подряпини, розчісування до ран які не загоюються, укуси, опіки, втикання предметів, удари, виривання волосся.

Прояви непрямого самоушкодження: надмірні фізичні навантаження, недоїдання або переїдання (зокрема, навмисне вживання напоїв або їжі, які можуть викликати болісні відчуття), вживання алкоголю та наркотичних речовин, іноді пірсинги та проколи, травмонебезпечні види спорту і захоплення — всі ті дії, які приносять або потенційно можуть завдати шкоди здоров'ю і відчуття болю.

 Як формується така поведінка?

Коли нам фізично боляче, організм виробляє ендорфіни та нейромедіатори, які здатні дати відчуття знеболення та заспокоєння. Отже, у людини складається враження, що після болю стає емоційно легше. Селфхарм допомагає людині зняти напругу, але ефект триває недовго і полегшення змінюється відчуттям сорому, страху, провини та відрази до себе. Якщо проблеми, які призвели до такої поведінки не вирішуються, то всі ці емоції запускають повторний цикл. Так формується залежність.

Причинами, які провокують виникнення самоушкоджувальної поведінки, можуть бути поєднання особистісних рис та пережитих життєвих обставин, зокрема:

емоційна чутливість;
невисока стійкість до стресу, але здатність переносити фізичний біль;
емоційне відторгнення в дитинстві;
пережите насильство;
булінг;
низька самооцінка, і, як наслідок, почуття провини і сорому;
невміння (неможливість) говорити про свої почуття, страх бути незрозумілим;
неможливість адекватно реагувати на стрес.

 Якщо ви помітили у підлітка прямі види самоушкоджувальної поведінки, це не варто залишати без уваги.

Не варто ігнорувати або панікувати! Непродуктивною також є критика та звинувачення типу «В нашому віці також були проблеми, але ми такою дурістю не страждали». Це лише підвищує напругу і однозначно запустить наступний цикл самоушкодження!

Як реагувати?

Поділіться своїми почуттями. Щиро скажіть, що це вас хвилює, але ви хотіли б допомогти.
Надайте медичну допомогу, якщо це необхідно – запропонуйте лід, допоможіть обробити рани.
Вислухайте пояснення, якщо молода людина готова говорити і надайте емоційну підтримку. Це можуть бути підтримувальні фрази типу «я вірю, що ти зможеш впоратися», «я чую, як тобі важко», а також обійми, якщо це доречно і підліток дає згоду на те, щоб його обняли або взяли за руку.
Запропонуйте звернутися до фахівця з психічного здоров’я: психолога, психотерапевта.

Їхня робота з підлітками, що вдаються до самоушкоджувальної поведінки, буде націлена на розуміння людиною своїх емоцій, дослідження думок та почуттів, що запускають самоушкоджувальної поведінку, напрацювання екологічних способів переживати складні почуття, укріплення конструктивної поведінки та впевненості у собі.

Часто, окрім індивідуальної роботи, корисною буде і робота з сімейним оточенням, оскільки нерідко складні стосунки в сім’ї можуть бути джерелом емоційних проблем дитини.

Матеріал підготувала експертка Спільноти Ірина Гнєзділова.

Як виражається суїцидальна поведінка та думки – симптоми та ознаки

Суїцидальна поведінка та думки проявляються через безліч різних ознак та симптоматичних проявів. Симптоматика може змінюватись від слабовираженої і практично непомітної для оточуючих, до очевидної та тривожної.

Поширені симптоми суїцидальної поведінки:

• Часті розмови про смерть чи самогубство – людина може говорити про бажання померти або покінчити життя суїцидом. Як правило, намагається підтвердити обґрунтованість своїх слів тим, що життя немає сенсу, а також, що без нього всім оточуючим буде краще. Дані розмови можуть проводитися прямо чи опосередковано, через жарти, прислів’я тощо;
• Ізоляція від друзів та сім’ї – думки про суїцид та суїцидальні наміри призводять до того, що людина починає уникати соціальних контактів, віддаляється від близьких, проводить більше часу на самоті. Це ще більше занурює його в думки про самогубство та викликає почуття безнадійності. Самоізоляція відбувається на тлі того, що людина боїться засудження та нерозуміння з боку близьких;
• Втрата інтересу до раніше улюблених справ – одна із ключових ознак депресії та суїцидальних думок. Втрачається інтерес до хобі, навчання, роботи, спілкування з друзями, розваг та інших видів активностей, які раніше приносили радість. Людина перестає займатися звичними йому справами – відсторонення може відбуватися поступово чи різко;
• Зміни в настрої та поведінці – у людей з думками про суїцид з’являються різкі перепади настрою, вони стають тривожними та дратівливими або навпаки, апатичними до всього, що відбувається навколо. Також може з’являтися хронічна втома, безсоння, або навпаки, надмірна сонливість;
• Прощальні жести – занурюючись у суїцидальні думки та ідеї, хворий може почати упорядковувати незакінчені справи, роздавати власні речі, прощатися з близькими людьми. Ці дії можуть говорити не тільки про суїцидальні думки, а й підготовку до самогубства. Це критичний симптом, що вимагає негайного виклику швидкої та невідкладної психіатричної допомоги;
• Саморуйнівна поведінка – з’являються шкідливі звички: вживання великих доз алкоголю, наркотиків, ризиковане керування автомобілем. Ці дії можуть бути спробою хворого відволіктися від болю або прискорити самознищення (приховані спроби суїциду «чужими руками»).

Іншими характерними ознаками суїцидальних думок та поведінки є: відчуття безнадійності та безпорадності, зміни в харчовій поведінці (зниження апетиту або переїдання), загострення психічних розладів: шизофренії, параної та маячних ідей, біполярному розладі та інших захворюваннях психіки.

Джерело думок про самогубство та бажання померти

Суїцидальні думки та спроби самогубства – це не причина, а наслідок багатьох факторів, які вплинули на психічний стан людини. Причини суїцидальної поведінки дуже різноманітні. Фахівці психіатричної клініки «МЕДЛЮКС», розділяють їх на три основні категорії, виходячи з типу:

1. Психічні розлади та захворювання – викликають зміни в хімічному балансі головного мозку, що може призводити до почуттів глибокої безнадійності та розпачу, вигаданих страхів, маній та фобій. Все це здатне формувати суїцидальну поведінку, а зрештою призводити до суїцидальних намірів та спроб самогубства;
2. Життєві обставини – часте джерело суїцидальних думок та спроб самогубства (суїциду). Такими життєвими обставинами бувають: розлучення, втрата близьких людей, втрата роботи, бойові дії, бідність, нерозділене кохання, соціальна дискримінація, фізичне насильство тощо. Суїцид в очах людини може бути інструментом протесту або помсти;
3. Вживання алкоголю та наркотиків – психоактивні речовини, такі як амфетамін, мефедрон, героїн, солі, важка алкогольна залежність, можуть серйозно порушувати психіку, посилювати депресивні стани, провокувати суїцидальні ідеї та спроби самогубства.

Незважаючи на те, що причини суїцидальних думок та поведінки бувають різними, вони є гострим сигналом про необхідність допомоги. Несвоєчасне звернення уваги на проблему, ігнорування консультації психотерапевта та відсутнє лікування може призвести до катастрофічних наслідків: спроб суїциду та самогубства.

Темрява залежності: коли наркотики та алкоголь ведуть до суїциду

Наркотики та алкоголь надають деструктивний вплив на психіку – це викликає як сильний руйнівний вплив на фізичний стан людини, так і призводить до суїцидальних думок, ідей, поведінки.

Лікарі наркологи відзначають, що вживання психоактивних речовин здатне різко та суттєво посилювати існуючі психічні розлади, а також викликати розвиток нових. Згідно зі статистикою, в Україні понад 25% всіх випадків суїциду прямо пов’язані з вживанням таких психоактивних речовин як: амфетамін, мефедрон, героїн, екстазі, кокаїн, ЛСД, барбітурат, дезоморфін, солі, алкоголь та інші.

Статистика підтверджує, що своєчасна допомога, безпечне виведення із запою, детоксикація, а також подальше кваліфіковане лікування алкоголізму/наркоманії допомагають знизити ризик суїцидальних думок та спроб самогубства (суїциду) серед залежних. При цьому консультація нарколога-психіатра може стати першим кроком до одужання та повернення до нормального життя.

Боротьба з невидимим ворогом: психічні розлади та суїцидальні думки

Психічні розлади часто стають основним джерелом суїцидальних думок та поведінки. Вони створюють невидимого ворога, який непомітно руйнує психіку людини, призводячи її до глибокого почуття безвиході та розпачу – потім з’являються спроби суїциду (самогубства).

Психічні порушення, які здатні призводити до думок, ідей та спроб суїциду:

• Депресія – дуже поширений розлад психіки, що характеризується постійним почуттям смутку та втрати інтересу до життя. Може виступати як самостійне захворювання або бути симптомом інших психічних розладів;
• Шизофренія – тяжкий розлад психіки, що супроводжується галюцинаціями, маревними думками та ідеями. Хворий може слухати і бачити те, чого немає насправді – це створює нестерпне психологічне навантаження, яке нерідко призводить до суїциду;
• Біполярний розлад – характеризується чергуванням депресивних та маніакальних епізодів. У період манії, людина відчуває ейфорію та нестримну енергію, тоді як депресивні епізоди призводять до глибокої безнадійності та апатії, завершити яку можна «легко і швидко», вчинити суїцид (самовбивство);
• Тривожні розлади – супроводжуються постійним почуттям занепокоєння, тривоги та страху. Це сильно виснажує психіку, хворий каже собі «не хочу жити», робить навмисні суїцидальні дії.

Останніми роками в Україні, одним із найважливіших невидимих ​​ворогів, що призводять до самогубства, є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Він розвивається у людей, які пережили тяжкі травми чи стресові події, такі як воєнні дії. Важливо не залишати таких людей наодинці зі своїми думками, а за перших проявів суїцидальної поведінки – викликати психіатра додому чи відвідувати психіатричну клініку.

Класифікація суїцидальних проявів

У психіатричній практиці всі прояви суїциду класифікують за рівнем вираженості цих проявів. Розглянемо докладніше:

• Пасивні думки про суїцид – супроводжуються фантазіями, уявленнями про те, як людина буде чинити самогубство;
• Задуми про суїцид – хворий планує як зробити самогубство, може розробляти плани, вибирати методи, місце, дату та час;
• Наміри вчинити суїцид – ведуть до виконання вчинку, аж до спроби самогубства.

Також класифікація суїцидальної поведінки виконується за мотивом здійснення акту суїциду: протесту проти чогось, заклику до чогось, уникнення когось, самопокарання, а також «відмови» від життя.

Я не хочу жити – що робити із суїцидальними намірами

Якщо ви відчуваєте суїцидальні наміри і думаєте вчинити суїцид (самогубство), важливо розуміти, що ці почуття є тимчасовими, і існує безліч способів отримати допомогу та підтримку для повернення до нормального життя.

Першим кроком боротьби із суїцидальними намірами є визнання проблеми – це не означає прояву слабкості, а навпаки є першим вірним кроком до пошуку допомоги та початком шляху до одужання. Поділіться своїми думками з близькою людиною – рідними, другом, колегою. Відкрита розмова часто приносить полегшення і стає важливим кроком для набуття здорового психологічного стану.

Джерело: https://medlux.net.ua/

Як розпізнати ознаки суїцидальної поведінки та допомогти людині

Самогубство — причина кожної сотої смерті у світі. У більшості випадків людину можна врятувати від самогубства, якщо вчасно помітити в неї ознаки суїцидальної поведінки та надати підтримку, яка допоможе вийти із кризи.

Ознаки суїцидальної поведінки

Вербальні ознаки:

• розмови про бажання померти або вчинити самогубство;
• висловлювання на кшталт «я в пастці», «виходу немає»;
• часті розмови або нав’язливі думки про смерть.

Емоційні та психологічні стани:

• відчуття внутрішньої порожнечі, безнадії чи втрати сенсу життя;
• скарги на нестерпний емоційний або фізичний біль;
• переконання, що людина є тягарем для інших.

Поведінкові ознаки:

• ізоляція від родини та друзів;
• уникнення спілкування;
• ризикована поведінка, що може загрожувати життю.

Дії, які можуть виглядати, як підготовка до завершення життя:

• роздавання цінних особистих речей;
• прощання з близькими;
• раптове впорядкування справ (приведення до ладу документів, банківських рахунків, видалення акаунтів у соцмережах, різке завершення довгострокових проєктів тощо).

Наявність цих ознак не означає, що людина обов’язково вчинить самогубство. Однак навіть один із таких сигналів — привід поставитися до ситуації максимально серйозно та підтримати людину.  

Як допомогти людині, яка демонструє суїцидальну поведінку

Зіткнутися з суїцидальною поведінкою близької людини — важке випробування, однак ваша підтримка та правильні дії можуть урятувати життя.

1. Поговоріть з людиною відверто та з турботою

Поговоріть у спокійному місці, де вас ніхто не відволікатиме — важливо, щоб людина почувалася в безпеці. Не бійтеся запитати про почуття. Пряма розмова не «підштовхне» до суїциду, а навпаки — покаже, що ви небайдужі, зменшить відчуття ізоляції та стигму, а також принесе певне полегшення.

Запитуйте прямо: «Ти думаєш про самогубство?» — навіть якщо це важко, такі запитання дуже важливі.

Слухайте уважно й без осуду, дайте людині висловитися. Уникайте фраз на кшталт «Просто подумай про щось хороше» або «Все буде добре». 

Демонструйте бажання підтримати: «Я поруч, коли ти захочеш поговорити», «Ти не сам(а)», «Давай разом знайдемо спосіб отримати допомогу».

Наголошуйте, що ситуація обов’язково зміниться на краще: звернення по допомогу, психотерапія, підтримка близьких, улюблені заняття — це і не тільки допомагають поступово відновити емоційний добробут.

За потреби допоможіть створити план безпеки

План безпеки — це простий і зрозумілий алгоритм дій, який допоможе людині пережити кризовий момент, коли виникатимуть думки про суїцид.

План безпеки має містити:

• «тривожні дзвіночки» — думки, почуття або ситуації, які зазвичай передують суїцидальній кризі та допоможуть вчасно розпізнати її;
• дії для самодопомоги — усе, що допомагає розслабитися, наприклад, послухати приємну музику, прогулятися в парку, подивитися комедію;
• список причин жити — від любові до близьких людей до занять, які дають задоволення або відчуття власної важливості;
• контакти людей, з якими можна поговорити — кілька надійних контактів друзів чи рідних, яким можна зателефонувати у разі потреби;
• контакти фахівців — психіатра, психолога або сімейного лікаря, який пройшов навчання за спеціалізованою програмою Всесвітньої організації охорони здоров’я mhGAP (дізнатися, де працює такий лікар, а також інші фахівці, що надають безоплатну меддопомогу за напрямом «Психологічна та психіатрична допомога», можна за посиланням);
• номери для екстреної допомоги — швидка допомога та кризові лінії.

2. Оцініть рівень ризику

Сприймайте слова людини про самогубство максимально серйозно. Щоб зрозуміти ступінь небезпеки, поставте уточнювальні запитання про:

• намір: «Ти справді хочеш скоїти самогубство?»;
• план: «У тебе є план, як саме це зробити?»;
• засоби: «Чи маєш ти доступ до засобів для виконання плану?»
• час: «Ти визначив(ла) конкретний час?».

3. Якщо ризик суїциду високий (людина має принаймні намір):

• не залишайте людину наодинці;
• викличте швидку за номером 103 або 112;
• сховайте небезпечні предмети.

Також можна зателефонувати на гарячі лінії підтримки:

• 7333 — LifeLine Ukraine (18:00–8:00);
• 0 800 210 160 — «Людина в біді» (цілодобово);
• 0 800 500 335 — Національна лінія «Ла Страда — Україна» (цілодобово). 

4. Якщо ризик суїцидальної поведінки низький (якщо у людини немає наміру, плану, засобів і часу):

Допоможіть людині зробити перший крок у напрямку фахової допомоги. Поясніть, що консультація з психологом або психіатром може значно полегшити стан.

За потреби запропонуйте разом записатися на прийом. Ваша присутність зменшить страх і тривогу в людини. Допоможіть обрати фахівця, а також супроводжуйте людину на консультацію, якщо вона цього потребує.

5. Продовжуйте підтримувати

Ваша підтримка важлива на кожному етапі, навіть після звернення до фахівця: 

• будьте поруч: запрошуйте на прогулянки, пропонуйте спілкування, показуйте, що людина не сама;
• допомагайте дотримуватися плану лікування: нагадуйте про прийом ліків, супроводжуйте на терапію.

А ще не забувайте дбати про себе: допомагати близькій людині з суїцидальною поведінкою може бути непросто, тому важливо піклуватися і про власне психічне здоров’я — спілкуйтеся з друзями, присвятіть час улюбленим заняттям, за потреби звертайтеся по підтримку до психолога тощо.